Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ ) на гектар сільськогосподарської землі для власників паїв доведеться платити уже наступного року
Що ж таке МПЗ?
Мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів , контроль за справляння яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом, реалізацією власної сільськогосподарської продукції та / або з власністю та /або користуванням ( орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахованих відповідно до Податкового Кодексу України. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням. ( пп 14.1.114-2 ПКУ).
Порядок визначення мінімального податкового зобов’язання встановлено ст.38 ПКУ.
Простою мовою, щоб не вдаватись у цитування законодавчих норм, мінімальне податкове зобов’язання на землю – це той мінімум податків, який має сплатити агровиробник до бюджету з одного гектару землі. Воно являє собою різницю між загальною сумою сплачених визначених податків та 4% нормативно-грошової оцінки землі (з 2024 року – 5% НГО). За поточний рік розрахунок сплата мінімального податкового зобов’язання відбудеться у 2023 році після здачі усіх річних декларацій та вирахування відповідної різниці.
У мінімальне податкове зобов’язання входять такі податки:
• податок на землю
• податок з доходу за продаж урожаю, вирощеного на цій ділянці
• податок на доходи фізичних осіб
• військовий збір із зарплати найманих працівників
Мінімальне податкове зобов’язання – досить доречний інструмент для виведення аграрного сектору з «тіні».
По-перше – виробникам не буде сенсу приховувати оренду чи занижувати базу оподаткування. Особливо це стосується податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які сплачуються як з орендної плати так і заробітної плати працівників.
По-друге – для тих хто любить продати зерно за готівку, це гарний стимул реалізовувати вирощену продукцію з використанням безготівкових розрахунків. Причина банальна — для сплати податків, які потрібно буде платити щоб уникнути нарахування МПЗ, потрібні будуть офіційні надходження.
Справедливо, що в рік повномасштабної рашистської агресії законодавець звільнив від МПЗ володарів землі від сплати МПЗ за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Також не платитимуть і власники тих сільськогосподарських земель, які розміщені в межах населених пунктів.
Обов’язок сплати лежить на особі, яка використовує землю – на власнику землі, або ж, якщо вона передана офіційно в оренду, – на орендареві.
Якщо земельна спадщина не успадкована і на ділянку нема власника – то не сплачує ніхто МПЗ.
Щодо польових доріг, пасовищ і сінокосів, то вони теж підпадають під сплату МПЗ у залежності від розміру НГО (у них вона нижча). Так звані нічийні польові дороги (не входять до паю, а є між паями) не підпадають під оподаткування. За землі запасу та резерву МПЗ сплачується так: якщо вони в оренді – оподатковуються (сплачує власник землі/користувач чи орендар).
Перша сплата мінімального податкового зобов’язання при користуванні землями сільськогосподарського призначення, за прогнозами Мінагро, відбудеться за результатами 2022 року — в лютому 2023 року. Однак більшість власників паїв отримають платіжки лише у травні 2023 року. Саме тоді власники земельних ділянок отримають платіжки від податкової про сплату цього зобов’язання.
